Олександр Валерійович Маріковський — народний депутат України IX скликання від партії «Слуга народу», економіст за освітою, засновник компаній у сфері медіамоніторингу та IT, а також експерт з інформаційної політики й екології. Народився 18 вересня 1982 року в Києві, він пройшов шлях від громадського активіста Автомайдану до заступника голови екологічного комітету Верховної Ради, а згодом — голови підкомітету з питань регіонального економічного співробітництва і торгівлі в Комітеті з питань економічного розвитку. Його ім’я часто згадують у контексті законопроєктів про управління відходами, захисту тварин і міжнародної дипломатії в рамках Парламентської асамблеї Організації Чорноморського економічного співробітництва.
У парламенті Маріковський з’явився 2019 року під 91-м номером у списку «Слуги народу» як безпартійний кандидат. До того він керував ТОВ «Медіатека» і громадською організацією «Центр контент-аналізу», які займалися аналізом медіапростору. Сьогодні його діяльність охоплює як внутрішньоекономічні питання, так і міжнародні майданчики, де він відстоює інтереси України в умовах війни. Водночас бізнес-інтереси депутата, пов’язані з державними тендерами на моніторинг ЗМІ, неодноразово ставали предметом журналістських розслідувань.
Ранні роки, освіта та формування світогляду
Київ початку 1980-х ще жив радянськими ритмами, але вже відчував підземні поштовхи майбутніх змін. Саме в цьому місті 18 вересня 1982 року народився Олександр Маріковський. Дитинство припало на період розпаду СРСР і перших років незалежності, коли економіка хиталася, а суспільство шукало нові орієнтири. Ці реалії, мабуть, і заклали в ньому інтерес до фінансів і системного аналізу.
Після школи №243 у Києві він вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де здобув ступінь магістра з відзнакою за спеціальністю «фінанси». Паралельно навчався на фізико-математичному факультеті Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Така комбінація економічної та точної освіти дала йому вміння бачити цифри не лише як сухі показники, а як інструмент впливу на суспільні процеси. У 2014 році Маріковський став випускником Української школи політичних студій — закладу, який готує майбутніх лідерів до роботи в умовах демократичних трансформацій.
Цей освітній фундамент пізніше проявився в його підході до політики: він часто апелює до даних, моделей і системного бачення, а не лише до гасел. Членство у Всеукраїнській громадській організації «Автомайдан» після подій 2013–2014 років додало практичного досвіду громадянської активності. Саме тоді сформувався його інтерес до прозорості інформації та антикорупційних механізмів.
Бізнес і громадська діяльність до парламенту
У 2015 році Олександр Маріковський заснував громадську організацію «Центр контент-аналізу». Ця структура займалася моніторингом медіа, виявленням маніпуляцій і аналізом інформаційних потоків. Паралельно він став директором консалтингового агентства ТОВ «Інтелектуальні медійні системи» та IT-компанії ТОВ «Медіатека». Остання згодом стала ключовим активом у його бізнес-портфелі.
До депутатства Маріковський входив до Громадської ради при Міністерстві екології та природних ресурсів. Він також працював радником державного секретаря Міністерства інформаційної політики України. Серед його розробок — централізована модель управління державними комунікаціями GovVoice і база реєстрації екологічних проблем. Ці проєкти відображали його переконання, що сучасна держава має оперувати даними в режимі реального часу, а не покладатися на паперові звіти.
Експертиза в інформаційній політиці, електронному урядуванні, екології та антикорупції зробила його помітною фігурою ще до 2019 року. Він брав участь у розробці інструментів, які мали допомогти уряду краще комунікувати з громадянами і відстежувати екологічні виклики. Саме цей бекграунд відкрив двері до парламентського списку «Слуги народу».
Політична кар’єра та робота в Верховній Раді
На позачергових виборах 2019 року Олександр Маріковський увійшов до Верховної Ради IX скликання. З 29 серпня 2019 року він обійняв посаду заступника голови Комітету з питань екологічної політики та природокористування. У цьому статусі він активно працював над реформами у сфері відходів, екологічного контролю та захисту тварин. У грудні 2019 року став членом міжфракційного об’єднання «Гуманна країна», ініційованого UAnimals для популяризації гуманного ставлення до тварин.
У жовтні 2022 року депутат перейшов до Комітету з питань економічного розвитку. З травня 2023 року він очолює підкомітет з питань регіонального економічного співробітництва і торгівлі. Ця зміна відобразила зміну пріоритетів у воєнний час: від екологічних реформ до питань відновлення економіки, залучення інвестицій і регіонального розвитку. Він також входить до постійної делегації у Парламентській асамблеї Організації Чорноморського економічного співробітництва (ПАЧЕС), де очолював профільний комітет з економічних, торговельних та фінансових питань.
Міжнародна робота стала важливою частиною його діяльності. У 2023 році під час засідання ПАЧЕС у Туреччині російський делегат спробував вирвати український прапор з рук Маріковського. Депутат відреагував фізично, захистивши символ держави. Інцидент набув широкого розголосу і став символом принципової позиції українських парламентарів на міжнародних майданчиках. У 2025 році він брав участь у засіданнях у Белграді, де обговорювали роль штучного інтелекту для сталого розвитку регіону Чорного моря.
Законодавчі ініціативи та екологічний слід
Одним із центральних напрямів роботи Маріковського стала реформа управління відходами. Він був співавтором і активним промоутером законопроєкту №2207-1 «Про управління відходами». Документ запроваджував ієрархію поводження з відходами, розширену відповідальність виробників і стимули для сортування та переробки. Підготовка закону супроводжувалася гострими дискусіями всередині екологічного комітету, зокрема конфліктами щодо правок і процедури.
Депутат також підтримував ініціативи щодо реформи Державної екологічної інспекції, посилення екоконтролю та заборони пластикових пакетів. Останній закон набув чинності 2022 року і став одним із помітних результатів роботи парламенту в екологічній сфері. У міжфракційних об’єднаннях він просував питання гуманного ставлення до тварин і захисту довкілля в умовах війни.
Після переходу до економічного комітету акцент змістився на регіональне співробітництво, торгівлю та цифрову трансформацію. У 2024–2025 роках він брав участь у бізнес-форумах, зокрема в Калуші, де обговорювали можливості зростання регіонів під час війни. Його виступи часто стосувалися необхідності створювати умови для релокації бізнесу, індустріальних парків і залучення грантів.
Цікаві факти про Олександра Маріковського
Депутат має чотирьох синів — Дем’яна, Матія, Назара та Лук’яна. Дружина Наталія (уроджена Дацків) працює як фізична особа-підприємець. У 2021 році родина придбала будинок площею 163 кв. м у закритому містечку Green Wood Club у Козині. За декларацією вартість становила 4,5 млн грн, хоча ринкові оцінки подібних об’єктів значно вищі.
У 2020 році він задекларував криптовалюту вартістю близько 24,6 млн грн. Слідство НАБУ та САП встановило, що відповідний гаманець йому не належав. Справу закрили 2024 року через закінчення строків давності. Компанія «Медіатека», бенефіціаром якої він є, у 2024 році отримала понад 9 млн грн з державних закупівель, а в 2025-му — контракти на суму понад 12 млн грн за моніторинг телемарафону та ЗМІ.
Бізнес-інтереси та публічна критика
ТОВ «Медіатека» залишається важливим елементом публічного образу Маріковського. Компанія спеціалізується на моніторингу телеканалів, друкованих ЗМІ та онлайн-ресурсів. Державні замовники, зокрема Центр захисту інформаційного простору України, укладають із нею багатомільйонні договори. Журналістські розслідування 2025 року звертали увагу на відсутність конкуренції в тендерах і зростання вартості послуг порівняно з попередніми роками.
У декларації 2024 року депутат вказував середню зарплату близько 62 тис. грн на місяць, невеликі заощадження та кредити. Водночас бізнес-структури генерували значні доходи переважно за рахунок бюджетних коштів. Цей контраст став предметом обговорення в медіа. Сам Маріковський неодноразово наголошував, що діяльність компаній прозора і відповідає законодавству.
Критика також стосувалася окремих голосувань і процедурної сторони підготовки екологічних законів. Прихильники ж відзначають його послідовність у питаннях захисту тварин, міжнародної дипломатії та спробах системно підійти до проблеми відходів. Баланс між депутатською роботою та бізнес-інтересами залишається чутливою темою для багатьох парламентарів, і Маріковський не є винятком.
Сімейне життя та особистий вимір
Офіційна інформація про приватне життя Олександра Маріковського довгий час була обмеженою. З декларацій відомо, що він одружений з Наталією Михайлівною Маріковською (уродженою Дацків). Подружжя виховує чотирьох синів: Дем’яна, Матія, Назара та Лук’яна. Дружина займається підприємницькою діяльністю та отримує соціальні виплати.
Родина проживає в Києві та має нерухомість у престижному передмісті. У публічному просторі депутат рідко коментує сімейні питання, зосереджуючись на політичній і професійній діяльності. Такий підхід характерний для багатьох українських політиків середнього покоління, які намагаються зберігати приватність в умовах постійної уваги медіа.
Міжнародна дипломатія та погляд у майбутнє
Участь у ПАЧЕС стала для Маріковського майданчиком, де поєднуються економічні та політичні інтереси. Він неодноразово підкреслював, що після початку повномасштабної війни Україна змогла змінити баланс у цій організації, обмеживши вплив російської делегації. У 2025 році під його головуванням комітет ПАЧЕС з економічних питань ухвалив рекомендації щодо використання штучного інтелекту для сталого розвитку регіону.
Депутат також входить до груп міжпарламентських зв’язків зі Швецією, Норвегією, Канадою, США, Великою Британією, Литвою, Румунією та іншими країнами. Ця мережа контактів допомагає просувати питання економічного співробітництва та залучення інвестицій у відбудову України. У виступах він часто повертається до теми цифрової трансформації, регіонального розвитку та необхідності створювати умови для бізнесу навіть у воєнних умовах.
Шлях Олександра Маріковського від київського студента-економіста до парламентаря, який працює на перетині екології, економіки та міжнародної дипломатії, відображає багато особливостей української політики останнього десятиліття. Від громадської активності Автомайдану через бізнес у сфері даних і медіа до законодавчої роботи в умовах війни — кожен етап додавав нові шари досвіду. Його історія продовжує розгортатися в реальному часі, і наступні роки покажуть, як поєднаються депутатська відповідальність, бізнес-інтереси та запит суспільства на прозорість.
